То буде так, як мріялось, жадалось,
Як снилося впродовж минулих літ:
Птахи піднімуть невгамовний галас
І відсвяткують невагомий зліт.
І розцвітуть ще раз, не наостанок,
І Божий день, і посмішки без меж,
Коли спливе над Цитаделлю ранок,
Чіпляючись за вії сивих веж.
І скресне юність львівською зимою,
Де цілувались двоє під вікном,
І вулицю Коперніка за мною
Накриє пам'ять зоряним вінком.
І буде все казкове і іскристе,
І я у всіх питатиму підряд:
"Чи є ще десь таке чудове місце
Для спогадів і новорічних свят?"
Ледь посміхнеться пані гонорова,
Промовивши у відповідь: "Не є"...
...Малюю серце на бруківці Львова,
Як дві краплини схоже на моє.